Цей сигнал прийняв астроном на Аліоті (ε UMa). Їхня цивілізація довго чекала цього, там ходили легенди, що одного разу на планеті Земля, що в Сонячній системі, з’являться два боги, і врятують їх від ворогів. Легенда була такою:
«Und sandte machtvollkommener Perun Kiya, auf fernen Wandelstern, auf daß zu schaffen ideale Genossenschaft. Und war es es ist geschaffen ihnen. In diejenige Zeit, derweil Ktulkhu schlief - da erzogen Recken Marks und Engel's (Mikita). Und wann sie auftischen Stichwort "pidsvitkoy des Fernsprechers" (dermaßen ihnen war zvoleno ymenuvati transcedental'niy sfinkter) an Hochem Schloß, und damals sie vernichten furchtbares Tier, das in Urwäldern des Alls lebt.» Що означало:
„І послав всемогутній Перун Кия, на далеку планету, щоб створити ідеальне суспільство. І було воно створене ним. В той час, доки Ктулху спав - там виховувались богатирі Маркс і Енгельс (Микита). І коли вони подадуть сигнал "підсвіткою телефона" (так їм було зволено йменувати трансцедентальний сфінктер) на Високому Замку, і тоді вони знищать страшного звіра, що живе в нетрях Всесвіту.”
Одразу ж з Аліоту було сповіщено й інші зоряні системи, які вирядили на Землю експедицію, яка мала на меті забрати Маркса і Микиту на ближню планету Аліоту. Одразу ж браві воїни, які були братами Українців на інших, позаземних територіях, вилетіли у путь. Минувавши „кролячу нору”, через яку, щоб пролетіти, треба було платити, вони набрали сімнадцяту космічну швидкість і помаленько наближались до Сонця. На тарілці було 4 „особ”. „Особи” були високими на зріст, за Земними мірками. У кожного з них був довгий оселедець, який вони заправляли у носки, щоб той не заважав керувати польотом, і грати „косинку”. Міжкосмічними костюмами для них слугували вишиванки з титану, та ґумові голоші. Вони були нащадками козаків, які збирались бомбити ляхів та москалів з повітря і, не розрахувавши швидкість літака (так, тоді вже були літаки), вилетіли в відкритий космос і попрямували до Аліоту. Козацькі нащадки формували еліту Всесвітнього війська. У них були і риси, присутні у Аліотців, але в основному збереглись Українські. Ну та менше з тим...
Нарешті, через 13 хвилин польоту, вони нарешті прилетіли до Сонячної системи, знайшли Землю і робили спробу посадки. Все проходило добре і за планом, але Аліотські вчені трохи неточно розрахували щільність Земної атмосфери, тому було затрачено на посадку все паливо, яке розраховувалось і на прибуття, і на повернення. Інопланетяни приземлились біля прапора на Високому Замку, вклонились йому і підійшли до хлопців, яким, здається, треба було уже поміняти штани.
— Вітаю вас, богатирі, я Грицько Перебийніс, генерал Всесвітнього війська! – сказав, протягуючи руку, той, що скидався серед них на лідера.
Микита перехрестився і зарікся більше не пити. Аліотці допомогли підвестись хлопцям і намагались провести їх до тарілки. Їм це не надто вдавалось, адже парубки пручались, аргументуючи це тим, що ті, мабуть, збираються їх просто зґвалтувати, або тим, що їм абсолютно і глибоко індифферентно до їхньої так званої „Святої Війни”. Але якось їх таки туди завели.
Тарілка з середини була набагато більшою, ніж ззовні. По середині стояв пульт керування польотом, попереду був величезний іллюмінатор, всюди по стінах тягнулись різноманітні кабелі та труби, то тут, то там виривався струмінь парів Ауруму. Між тим усім висів також плакат із зображенням Богдана Хмельницького. Його вважали за покровителя на Аліоті і дуже почесно до нього відносились, там йому і пам’ятники будували, і будівлі міжпланетного значення називали його імя’м.
Грицько з Митьком зайшли першими, за ними по-під руки Іван та Василь (як вони пізніше відрекомендувались) вели Маркса і Микиту. Грицько натиснув на якусь кнопку і трохи лівіше від центру з’явились два дивани: один навпроти другого. Грицько, Митько та Іван сіли на один, а Маркс, Микита і Василь на другий. Грицько заговорив першим:
— Ну що ж хлопаки, настав ваш час, – посміхався він.
— У вас тепер два шляхи: або ви летите з нами і спасаєте Всесвіт, або ви летите з нами і ви спасаєте Всесвіт, – зострив Василь.
— Йобанаврот… – повторився Микита.
— Та що ж ви такі перелякані, ніби ніколи Аліотців не бачили. А, так, справді, не бачили. Звикайте, тепер будете жити з нами, – сказав Іван.
Хлопці були в шоці і не могли нічого ні сказати, ні навіть подумати. Аліотці покищо їх не зачіпали і дали їм переварити інформацію. Хлопці вже ніби то прийшли в себе, хоча все в світі відносно. Якою б була ваша реакція на те, що ви повинні спсати Всесвіт? Більш-менш взявши себе в руки Маркс таки підійшов до Грицька попросив, щоб той більш точно пояснив суть справи. І Грицько почав їм розказувати про поділ Всесвіту на партії, добро і зло, світло і тьму. Про події, які мали місце в їхньому протистоянні Ктулху, який був представником більшовицьких партій, партій зла, тьми. З усього цього Маркс з Микитою зрозуміли, що це все, цитую: «якийсь неясний піздєц».Грицько сказав, що вони по ходу дії все зрозуміють, але:
— У нас немає палива для поверння додому, – вирік Грицько, як завершення промови про теорію Всесвіту.
— Що ж вам заважає вкрасти трохи бензину? Ви ж он які бугаї, – заперечив Микита – Якби я був таким здоровечим то вкрав би весь бензин на світі.
— Тут є одна проблема. Наш літальний апарат працює на біопаливі, – сказав трохи задумано Григорій, так як роздумував, де дістати палива на зворотню дорогу.
— Хм-м… У нас є Надесса, її можна переробити на біопалево, якщо вона на це пригодна, – і додав вже трохи тихіше і розчарованіше, – хоча я сумніваюсь…
— Але спробувати можна, головне, щоб в трубі не застрягла, – засміявся Василь. Він був любителем чорного гумору.
Вони троє вийшли з тарілки, а Микита з Іваном та Митьком грали косинку на гроші. Грицько взяв Надессу на руки, і хотів було уже її нести, але Маркс зупинив його, сказавши, що вона так не любить, і за ногу потягнув її до літального апарату. Там Василь закинув її в трубу, тобто механізм, що переробляв вугле-водневі форми життя на біопаливо. Труба трохи по-гуділа, по-фиркала, та й засмоктала Надессу. Більше про неї ніхто не чув.
Так і почались пригоди Марка і Микити, які опинились не в тому місці і не в той час. Але вони думали, що це на краще, що вони прославляться по всьому Всесвіті, хоча була дуже малою вірогідіність, що вони переможуть Ктулху. Та цим питанням хлопці не заморочувались, адже їх все ж таки перший раз катали на міжзоряному апараті.
Коли їх трохи попустило від усіх цих емоцій, вони загадли, що хотіли спати і почали дрімати на дивані. Грицько, одразу ж покликав їх до себе і дав їм по таблетці штучного сну. Він сказав, що вони через 7 хвилин мають бути вже на Аліоті, тому їм не можна спати, адже на їхню честь там влаштовюють величезні святкування. Сон, як рукою зняло, і хлопці дивлись в іллюмінатор, на те, як повз них пропливають планети, зорі, квазари, астероїди пролітають мимо. Роблячи посадку на Аліоті Маркс і Микита дійсно бачили, що в їхню честь проводять паради, стоять дві статуї, висотою в 20 км, всі радіють їхньому прибуттю.
Одразу ж після посадки Маркса і Микиту повели в якийсь коридор, і якось вони опинились в кабінеті Президента Галактики. Він привітався з ними, а Аліотців, які їх привели (Грицька і компанію) відправив обмивати виконання пророцтва: прибуття богатирів-спасителів.
Давши їм американську протипіхотну осколкову ручну гранату М-61, і сказавши, щоб вони кинули її в пащу Ктулху, посадив їх на лаборатнорний стіл. Прибігло купа «осіб» в білих халатах. Вони по-начіпляли різних датчиків на хлопців і взяли пробу ДНК. Тоді пробу телепортували в Зону Більшовиків. Хлопців було дорого телепортували, тому їх знищили, а з їхньої проби ДНК синтезувались вони ж тільки аж десь на іншій стороні Всесвіту. Маркс кинув гранату, вони повернулись назад, на Аліот, їх відправили на Землю, і все…
Хмм… Хлопці і самі були вражені таким швидким перебігом подій. Ну якось їх переправили на іншу сторону Всесвіту, ну кинули вони гранату в пащу величезного Ктулху, він того навіть не помітив, але вони врятували Всесвіт, і їм висловили подяку від усього Космічного Конгресу, дивина якась. Також їм дали справку, що вони спасателі Галактики, і сказали пред'явити її, коли їх будуть призивати в армію, і буде їм щастя. Через теорію відносності, хоча для них пройшло лише близько сорока хвилин з моменту, як їх забрали Аліотці, і до моменту їх повернення на Високий Замок, то у світі пройшло кілька тижнів. За цей час їх вже почали шукати, і коли вони все ж таки знайшлись і пред'явили свою справку, їх закрили в психічній лікарні. Та вони зв'язались з Аліотцями і ті зам'яли всі проблеми, і Маркс з Микитою знову почали жити, як і жили.
Немає коментарів:
Дописати коментар