Емо рулять (Частина 1)

"Всі емо, як емо, а я захоплю світ"

Хлопчик, над яким познущались батьки і назвали його Гітлером, був родженим в мішок, і через те боявся зими. Заглянувши одного разу в календар, він побачив, що уже 22 червня і зима вже близько. Батьки не випускали його з кладовки ні разу в житті, через те малий Гітлер був дещо депресивним. Він виліз з кладовки в своїй єдиній парадній піжамі (рожево-чорній з мікімаусом) і по об’їзній побіг на південь — бачить ґей-парад. Головний підарас в нього питає куди той біжить, на що Гітлер йому відповідає захекано, не збавляючи швидкість: „Я втікаю від зими!”. Головний підер крикнув троєкратне „Гей!” і їхнє славне військо побігло разом з Гітлером „на південь”. Напрям „нафіг” проходив через Росію. Доки вони до неї добігли — у них виросли чолки. І тому народ Москальщини прийняв їх за своїх. Там до них приєдналось близько 140 мільйонів однодумців. 

Біжучи хитро закрученим шляхом, який їм вказував їхній духовний наставник Мікімаус, вони все більше вибігали на гору... гору Джомолунгму. Що вище вони підіймались, то їм робилось холодніше і їх емо-фюрер Гітлер повідомив їх, що зима наздоганяє. Вірні своєму правителеві, Емо-лицарі повірили йому і почали різати собі вени чим тільки могли... Оскільки в них не було ножів, то Емо-вождь стояв над ними і проводив курси „Як розрізати собі вени підручним засобами”. Були такі браві воїни, які кидались з Джомолунгми, а найвідчайдушніші — бились головою в дуб, який посадили українці спеціально для таких випадків на Джомолунгмі. Цей запеклий бій тривав тридцять літ і три роки. 

Тоді мужній правитель, який так і не зміг собі порізати вени, постав над трупами Емо-боїв, зібрав всіх виживших і наказав їм розійтись по світу і пропагувати субкультуру «ЕМО». Вони розійшлись у різні сторони: хто пішки, а хто з фєнєчками. Гітлер же попрямував до Німеччини. Проходячи територією України він відчував підтримку гопників, які намагались таки звести його з цього світу, хоча й не способом перерізування вен.

Добравшись з горем пополам до Германської Імперії Гітлер очолив її, і став правителем в тім краї. Люди там почали поклонятись йому і носити такі самі піжами, що їх мав Гітлер. Вони поміняли свій прапор на чорно-рожевий з мікімаусом в центрі. Гітлер був дуже щасливим. Там він міг різати собі вени хоч щодня, плакати в подушку і ніхто його за це не осуджував. Гітлер взяв собі за радника Емовича Ги-ги. Мудрий старець філософ-теоретик емоційної субкультури порадив Гітлеру повіситись, і вони пішли в ліс. Так як усі представники цієї субкультури були повними де́білами, то його повісили за ногу і він, скотина, не вмер. Навіть навпаки, він відчув в собі силу і захотів захопити весь Всесвіт з Бетельгейзе, Альфа-Центаврою та іншими зорями включно. Але спочатку Гітлер збирався привласнити Москальщину, бо там не було народу. Він пішов величезним військом на неї. І хоча військо і так постійно зменшувалось через велику суїцидність, так воно ще й напоролось на Народ Український який розказав і показав, де раки зимують. Українці відтіснили його аж до столиці Емо — Берліну.

От така вона, смерть Емо...
(Примітки автора: Я не знаю чому, але слово „Емо” Word сам пише з великої букви... аж страшно... і, до речі, після смерті Гітлер реінкарнувався, тому не плачте і не ріжте собі вени, розповідь на цьому не закінчиться.)